21 березня 2013 року у семінарській кімнаті філософсько-богословського факультету УКУ відбувся організований у співпраці кафедр богослов’я, церковної історії та Інституту Історії Церкви круглий стіл, під час якого було представлено дещо призабуту працю Кир Йосифа Сліпого “Головні Правила сучасного душпастирства” (1941). За обсягом – це невелика, всього лиш 47 сторінок, своєрідна практична інструкція для душпастирів. Вона поділена на 7 частин і роз’яснює для греко-католицького духовенства умови важності церковних таїнств і повноваження для їхнього уділення в умовах переслідування чи заслання на основі догматичного, морального богослов’я і канонічного права.

Під час круглого столу прозвучало три доповіді.

Світлана Гуркіна, канд. істор. наук, викладач кафедри церковної історії, в. о. директора Інституту історії Церкви, представила історичний контекст і ймовірні джерела, на основі яких таємний єкзарх Великої (Наддніпрянської) України і в той час вже єпископ-коад’ютор Йосиф Сліпий, укладав “Головні правила сучасного душпастирства”.

о. Андрій Олійник, доктор пасторального богослов’я, ст. викладач кафедри богослов’я УКУ, проаналізував пасторальний контекст праці і вказав на схоластичний підхід автора до богослов’я, а також і те, що “ревне душпастирювання, на думку Й. Сліпого, має здатність допомогти Церкві вижити в «екстремальних» умовах”, а також  “душпастирство у форс-мажорній ситуації може поступово визволяти Церкву від ригоризму у богослов’ї та схоластичного методу праці з вірними”.

Ще один, літургійний контекст “Правил”, розкрив у своїй доповіді Ігор Василишин, доктор літургійного богослов’я, викладач кафедри богослов’я УКУ. Він дійшов до висновку, що в “Головних правилах” спостерігається виправдана тенденція до літургійного мінімалізму, а у таїнстві головне, на думку автора, матерія та форма та їхня важність.

Крім того, дискутант о. Володимир Ждан окреслив особивості та перспективи душпастирської праці греко-католиків в сьогоднішніх обставинах.

Наприкінці відбулася дискусія.