Священномученик Климентій Шептицький (1869-1951)
АРИСТОКРАТ ДУХУ
Народився 17 листопада 1869 р. у с. Прилбичах на Яворівщині, молодший брат Слуги Божого митрополита Андрея. Студіював право у Мюнхені й Парижі, докторський ступінь отримав у Краківському університеті. Був послом до австрійського парламенту і членом Державної Ради. У 1912 р. уже в зілому віці вступив до монастиря Студійського уставу, покинувши успішну світську кар’єру. Богословські студії закінчив в Інсбруку. 28 серпня 1915 р. прийняв тайну священства. Був довголітнім ігуменом Унівської лаври, а з 1944 р. став її архимандритом. Під час Другої світової війни давав притулок переслідуваним євреям. 5 червня 1947 р. його було арештовано, й Особлива нарада при МДБ у Києві засудила о. Климентія на 8 років ув’язнення. Помер як мученик за віру 1 травня 1951 р. у Владимирській в’язниці сурового режиму в Росії.
В 1996 р. отримав звання «Праведник народів світу» за порятунок євреїв у період Голокосту.
ІЗ СПОГАДІВ ПРО СВМЧН. КЛИМЕНТІЯ ШЕПТИЦЬКОГО
В ІНТЕРВ’Ю З АРХІВУ ІНСТИТУТУ ІСТОРІЇ ЦЕРКВИ
Інтерв’ю з с. Марією (Фаїною-Анною Ляхер), студиткою (2001 рік). Інтерв’юер: бр. Іриней (Іван Волошин), студит // Архів ІІЦ, спр. 743.
“с. М. Л.: У 1946 році. Сказали їм опустити Юр. Переїхав до Унева. І з Унева приїхав до нас перше подивитися на наше життя. Тоді я була фіртіянкою…
бр. І.-І. В.: В Якторові Ви були?..
с. М. Л.: В Якторові… То була, я не знаю, для чого так. То ніколи новичці не давали такого заняття, а мені дали… Мені сказали: „Будете фіртіянка і будете послуговувати священикам і гостям, які тут приїдуть“. Очевидно, духовним гостям, бо світські у нас не бували. Як бували, то мали інше місце. Я перейняла ту функцію. І одного разу приїхав отець архимандрит Климентій. Сестра настоятелька Дарія сказала: „Сестра Марія, треба щоб отцю архимандриту услужила старша сестра. То Ви віддайте фартух“. То білий фартух я мала. Я тим услижили. — „А Ви ідіть на Вечірню“. Я пішла на Вечірню. Там не було ніякої розмови. Приказ і все. (100) Там якраз був початок… Ми співали… І тільки почалася Вечірня, відкриваються двері, особи не видно, але то була сестра Дарія: „Марія“. Я вийшла. — „Ідіть услужіть отцю архимандриту“. І я пішла. Взяла фартушок і прийшла. Привіталася. Принесла то, що мені дали їсти. Отець архимандрит мене затримали, каже: „Присядьте, сестро. Присядьте трошки“. Я присіла. — „Як Ви чуєтеся у монастирі, розкажіть?..“ Цікаво йому було, як то все сталося?.. Я вже не пам’ятаю, як я говорила і що говорила… А коротко, я, напевно, йому сказала… Тоді він вислухав то… Я не розповідала так широко… Так приблизно, як я Вам розказувала перше… Кому я завдячую, як то було, що то було… І тоді вони кажуть: „А чи Ви молитеся за свій нарід?..“ Мене то дуже заскочило, це питання… Бо я не молилася і не думала молитися… Я трошки затрималася, якось так застановилася… І не можу сказати, що я молюся, але і встидно сказати, що ні. Але вже сказала правду: „Ні. А для чого?..“ Не сподобалася йому. Тоді каже до мене: „Ви, сестро, повинні молитися за свій нарід. То є Вашим кровним обов’язком“. От і все. І я від того для, обов’язково по Святому Причасю, там дякую Господу Богу, але за свій нарід в обов’язковому порядку я то роблю. Бо вони мені так сказали”.
Проповідь о. Юрія Саквука про Блаженного Священномученика Климентія Шептицького на загальноуніверситетській Літургії в УКУ, 25 вересня 2013 р. – 1-ша з циклу “Блаженні новомученики”