Про багатотисячний похід греко-католиків 17 вересня 1989 р. так згадував активний учасник цих подій та правозахисник Іван Гель:
«Якраз виповнювалося п’ятдесят років більшовицької окупації Галичини, була неділя, то ж сам Бог велів це зробити. Ще зранку з усіх кінців Львова люди стікалися до майдану біля обкому партії. Розпочалася молитва, а потім багатотисячний натовп (в КДБ підрахували, що було 250 тисяч учасників походу і ще 50 тисяч зівак – тих, що стояли і спостерігали маніфестацію). Маршрут проходив вулицями – 17 вересня – Університетською, Міцкевича до площі Соборної. Коли я був вже біля будинку музею Олекси Новаківського, …, і оглянувся, то побачив величезну колону, «хвіст» якої ще навіть не був на Університетській. Всередині щось піднімалось, я був надзвичайно щасливий, адже похід відбувся, перевершив усі мої сподівання. А ввечері на центральних вулицях Львова запалали тисячі свічок у пам’ять про жертви більшовизму. Цього дня ми направили два важливі документи на ім’я Горбачова і Папи Римського, викликали у них свої вимоги: легалізація УГКЦ, реабілітація – повернення усього майна, віднову семінарій та інших релігійних навчальних закладів тощо» (З інтерв’ю Івана Геля для Архіву ІІЦ від 21 жовтня 2003 р.)
«Роман Іваничук, Ярослав Ісаєвич, Роман Федорів дивилися на похід з балкона музею Олени Кульчицької, на розі вулиць Яна Матейка і Листопадового чину, і академік Ісаєвич махав мені рукою і гукав : «Іване, в історії Львова такого ще не було». Це був вражаючий похід. Величезну колону, голова якої була біля Собору Св. Юра, а «хвіст» – ще на проспекті Свободи, тоді знімали відеокамерами, частина походу була навіть показана в прямому ефірі телебачення різними телеканалами світу». (З виступу Івана Геля на круглому столі «Катакомбна церква» в рамках XIX Міжнародної наукової конференції «Історія релігій в Україні» 13 травня 2009 р.)