У неділю, 19 жовтня 2014 року, у м. Львові відбулася молитовна хода з нагоди легалізації УГКЦ, у якій взяли участь понад 30 тисяч вірних. У трагічні та важкі для нашого народу дні люди із молитвою звернулись до Всевишнього, просячи миру та свободи для своєї держави.

Нагадаємо, ще 17 вересня 1989 року, у Львові відбулася масова маніфестація населення Галичини за легалізацію УГКЦ. Службу Божу тоді служили 38 священиків. Також було зачитано звернення до генерального секретаря ЦК КПРС Михайла Горбачова з вимогою легалізації катакомбної Церкви.

Пройшло 25 років від того знаменного дня. Україна змінилася, відбулись трагічні, проте різкі й динамічні події у нашому житті. Таким чином змін зазнав й релігійний світогляд багатьох людей.

Незважаючи на жорстокість війни, яка загрожує цілісності нашої держави, світла жертва Небесної Сотні, досвід минулих поколінь, а саме – мучеників та борців за волю нашої Церкви, зміцнили дух усіх віруючих, вселили у їхні серця те, що не спроможний забрати жоден ворог, – Любов. Саме вона зцілює рани,  даруючи світло та надію.

«Найголовніше в нашому житті – це зустріч. У неділю, в часі молитовної  ходи, ми мали нагоду досвідчити зустріч з Богом і водночас одні з одними. Це нас скріплює, щоб ми крок за кроком змінювали себе і цілий світ», – Преосвященний владика Венедикт, Єпископ-помічник Львівської архиєпархії УГКЦ.

«Думаю, такі духовні заходи, як хода з нагоди легалізації УГКЦ, є достеменним прикладом того, як Бог втілює справедливість і милосердя в душах людей та їхніх діях. Для нашого суспільства, втомленого і приголомшеного трагічними подіями останніх місяців, цей день є чудовим прикладом того, що тільки любов і милосердя можуть провести людину крізь морок обставин. Воскресла і відроджена УГКЦ загалом виступає проекцією тої України, про яку ми мріємо, – живої, динамічної, щасливої.  25 років потрібно було нашій Церкві, щоб відновити свої сили, укріпити дух. Я впевнений, що й наша держава ніколи не здасться, з гордістю витримає усі випробування, оззброївшись молитвою та терпінням», – о. Тарас Бублик, науковий працівник Інститут історії Церкви УКУ.

Не забуваймо слів генія української літератури Івана Франка: «Проти вітру перти, проти хвиль плисти, сміло аж до смерті хрест важкий нести». Попереду нас чекають важкі випробування: боротьба за душу кожного, боротьба за країну, яка ніколи більше не потрапить у жодне ярмо.

Звісно, прийде момент, коли ми будемо втомлені і захочемо скласти руки. Але в цей день обов’язково згадаємо отців, які не зрадили своєї Церкви і не заклякли, дивлячись в очі монстрам режиму. Згадаємо добрі батьківські настанови Патріархів Андрея Шептицького і Йосипа Сліпого, а ще – тих, які були  закатовані за віру, проте успадкували безсмертя. І ми навчимося не бачити зла.

Л. Б.