Малознаний ювілей великого дослідника: спадщина монаха-історика як нагода до збагачення історичного дискурсу

05 Бер 2018 | Категорії: Актуальне, Головна, Конференції, семінари

Малознаний ювілей великого дослідника:
спадщина монаха-історика як нагода до збагачення історичного дискурсу

Минуле Закарпаття (історично цей регіон ширший, ніж терени теперішньої Закарпатської області) в силу низки обставин залишається малознаним для загалу в Україні і все ще потребує популяризації. Без цілеспрямованого ознайомлення з історією краю як у ньому, так і поза його межами будуть поширюватися спрощення, стереотипи. Тож кожна нагода розповісти про результати пошуків науковців — це шанс донести до громади історію, про яку дають підставу вести мову джерела.

Важливою нагодою поговорити про історію Церкви на Закарпатті та, певною мірою, спопуляризувати її став семінар «Життя, присвячене Правді: ієромонах Атанасій Пекар, ЧСВВ та його “Нариси історії Церкви Закарпаття”». Цю подію в Ужгородському національному університеті спільно провели 1 березня 2018 р. Провінція св. Миколая в Україні Василіянського Чину св. Йосафата, Кафедра історії України УжНУ та Інститут Історії Церкви Українського католицького університету. Дату обрали недарма: 1  березня — день народження згаданого монаха-історика, уродженця м. Перечин на Закарпатті, автора десятків наукових книг, брошур і сотень наукових та публіцистичних статей на теми історії Церкви.

Модератором семінару виступив директор Інституту Історії Церкви УКУ Олег Турій. Згідно з програмою, було виголошено три доповіді, після яких відбулася жвава дискусія. Спершу дослідник о. Єронім Грім, ЧСВВ — віце-ректор з навчальної частини Василіянського Інституту Філософсько-Богословських Студій — поділився із присутніми результатами своїх пошуків на тему «Життєвий шлях та служіння о. Атанасія Пекаря, ЧСВВ». Далі історик Віктор Кічера з УжНУ поділився своїми роздумами на тему «Нарис історії Церкви Закарпаття Атанасія Пекаря як науковий та навчальний доробок». Третю доповідь на тему «Творча спадщина о. Атанасія Пекаря, ЧСВВ: масштаби і спрямування» виголосив автор цих рядків. У дискусії брали участь, зокрема, історики Роман Офіцинський, Юрій Данилець, о. Полікарп Марцелюк, ЧСВВ, о. Михайло Михайлець, о. Веніамин Довганич, ЧСВВ, о. Макарій Ленів, ЧСВВ, о. Олександр Монич, Ігор Ліхтей. Що важливо, під час семінару промовляли самі отці-василіяни —дослідження минулого та історіописання у Василіянському Чині св. Йосафата є багатовіковою традицією. Про це вів мову протоігумен Провінції св. Миколая о. Андрій Белеканич, ЧСВВ:

«Василіянське чернецтво, як плід та носій рідної церковної традиції, як осередок плекання ідентичності рідного народу, колись відомого на весь світ під назвою Русь і руський, а тепер — Україна та український, уже в силу цих двох чинників: релігійно-церковного і батьківськи-народного, здавна є особливо чутливим до викликів пізнання та зберігання історії. Четверта Заповідь постійно нагадує: «Шануй батька і матір твою, щоб довголітній був ти на землі, що Господь, Бог твій, дасть тобі» (Вих. 20, 12). Заклик цієї Заповіді — це стимул шанувати батьків. Та це не тільки нагадування турбуватися про щоденний харч для тата й мами, а й дбати про батьківську культуру, традиції, мову та історію рідної спільноти. Бог промовляє до кожного з нас через біблійну історію, але також діє в історії пізніших часів — до сучасності включно. Варто тільки виявити добру волю і прагнути побачити знаки часу, як це закликав робити папа Іван ХХІІІ. Роздуми над окресленим виміром нашої віри, дарованої нам Господом через його благодать, здатні відкрити завісу таємничості, котра огортає причини служіння у Василіянському Чині численних єромонахів, які присвятили себе також дослідженню історії. У Провінції святого Миколая історичні праці писали та видавали світлої пам’яті отці Йоанникій Базилович, Анатолій Кралицький, Корнилій Шафранкович, Матей Врабель, Стефан Решетило, Гліб Кинах. У цій же Провінції формувалися відомі історичними працями отці Севастіян Сабол та Маріян Поташ… Як бачимо, о. Атанасій Пекар, ЧСВВ мав численних попередників і саме на цій василіянській традиції, чуйній та уважній як до написання розвідок, так і до дбайливого видання джерел, знайшов застосування його талант, дарований Богом».

За словами секретаря Провінції св. Миколая в Україні о. Франціска Ониськіва, ЧСВВ, упродовж 2018-го року василіяни цілеспрямовано популяризуватимуть спадщину о. Пекаря, зокрема, через свій сайт http://www.osbm.org.ua/.

Коротко про ченця-історика

Атанасій Василь Пекар навчався в Ужгородській гімназії, яку закінчив у 1940 р. Серед його викладачів у цьому закладі були Іван Панькевич, Володимир Бірчак, германіст Андрій Алиськевич інші діячі українського національного відродження Закарпаття. Відтак юнак вступив до української гімназії св. Йосафата в Римі і папського університету «Урбаніум». Священичі свячення він отримав 24 березня 1946 р., до Василіянського Чину вступив 22 березня 1956 р. — у монашестві прийняв ім’я Атанасій, тимчасові монаші обіти склав 10 червня 1957 р., вічні — 19 червня 1960 р.

В «Урбаніанумі» о. Пекар захистив дисертацію латинською мовою на тему «De erectione canonica Eparchiae Mukačoviensis» («Канонічне підняття Мукачівської єпархії у 1771 р.») і здобув науковий ступінь доктора теології. Цей докторат видано у 1956 р.

Та наука не була єдиним заняттям цього ченця. Ще з 1948 р. він служив у США як священик (1948–1950) і професор у семінарії св. Кирила і Методія у Пітсбурзі (1950–1956). У 1956–1960 рр. викладав українську мову у монастирській школі в Мондері, що в Канаді, а в 1960–1967 рр. був вихователем новиків у семінарії св. Йосафата у Ґлен-Ков, США. Також служив парохом церкви св. Миколая у Чікаго. Потім — знову викладач і професор у семінарії в Пітсбурзі. У 1979–1982 рр. о. Пекар був заступником керівника українського відділу Ватиканського Радіо і майже щотижня проводив програми, присвячені християнській вірі, історії Церкви, переслідуванням греко-католиків на Батьківщині. Зокрема, про репресії проти Церкви на Закарпатті й Пряшівщині о. Пекар виголосив 77 програм, які вийшли друком у 1982 р. у форматі книги «Ісповідники віри нашої сучасності». У 1990–1996 рр. його обрали протоконсультором Василіянського Чину св. Йосафата. Із 1996 р. він перебував у монастирі св. Йосафата в Ґлен-Ков і плідно працював, незважаючи на хворобу ніг. Отець Атанасій відійшов до Господа 28 березня 2011 р. на 89 році життя. Похований на українському католицькому кладовищі у Кампбелл-Голл, що у Гемптонбурзі, штат Нью-Йорк. Отож, у житті о. Пекаря знайшли вираження різні таланти, у тому числі священичий, монаший, дослідницький.

Інтерес до історії, і «Нариси…» як magnum opus

Зацікавлення історією Церкви, а особливо — історією Мукачівської єпархії, було невід’ємною частиною всього життя світлої пам’яті о. Атанасія. Хоча його основний науковий вишкіл відбувся в Українській гімназії св. Йосафата та папському університеті «Урбаніанум» у Римі, але він продовжувався до смерті. Згадана вище докторська дисертація уродженця Перечина стала виразником його дослідницьких зацікавлень і, як засвідчили подальші роки наукових пошуків о. Пекаря, була зародком тритомника «Нарис історії Церкви Закарпаття» (т. 1 — 1967, т. 2 — 1997, т. 3 — 2014).

  1. Пекар Атанасій, ЧСВВ. Нариси історії Церкви Закарпаття, т. 1: Ієрархічне оформлення [=Наукові записки ЧСВВ, сер. 2, секція 1, т. 22]. Рим 1967.
  2. Пекар Атанасій, ЧСВВ. Нариси історії Церкви Закарпаття, т.2: Внутрішня історія [=Записки ЧСВВ, сер. 2, секція 1, т. 50]. Рим – Львів 1997. ISBN 966-7086-26-7.
  3. Пекар Атанасій, ЧСВВ. Нариси історії Церкви Закарпаття, т. 3: Монаше життя. Ужгород 2014. ISBN 978-617-7162-0301.

 

Перший том має підзаголовок «Єрархічне оформлення» і присвячений зовнішній історії Церкви на Закарпатті він початків християнства у краї до спроби ліквідації Греко-Католицької Церкви радянським режимом, а також опису церковного життя на еміграції.

Натомість виявленню та опису розмаїття церковно-релігійного життя у Мукачівській єпархії присвячений другий том із підзаголовком «Внутрішня історія». Він побачив світ через 30 років після першого і став синтезом наполегливої праці вказаних десятиліть. У другому томі «Нарисів…» бачимо послідовний і вдумливий аналіз історії єпископської влади у Мукачівській єпархії, системи управління нею, життя й діяльності духовенства, служіння Церкви своєму народу, музичної і художньої творчості.

Третій том «Нарисів…» вийшов через три роки після смерті його автора і має підзаголовок «Монаше життя». Таке завершення праці виглядає логічним з огляду не тільки на приналежність дослідника до Василіянського Чину св. Йосафата, а й тому, що східне монашество здавна було ядром Церкви, формувало й берегло її ідентичність. Відтак у книзі подано історію початків монашого життя на Закарпатті та історії монастирів, відтворено картину становлення управління монашим життям і василіянською Провінцією св. Миколая в Україні, проаналізовано їх властиво релігійну, а також культурно-освітню, видавничу, письменницьку й наукову діяльність. Слід звернути увагу на те, що у третьому томі «Нарисів…» йдеться саме про Василіянський Чин, хоча автор наголосив, що первісно планував писати історію також інших чернечих Згромаджень:

«На жаль, через брак здоров’я та відповідних джерел, вже не було в мене сил, щоб подати хоча б загальний огляд життя інших монаших згромаджень, які почали діяти на території Мукачівської та Пряшівської єпархій щойно по Першій світовій війні, тобто Отці Редемптористи, Сестри Василіянки та Сестри Служебниці, хоч самі початки їхньої діяльности я коротко згадав у першому томі оцих Нарисів».

Насамкінець о. Пекар закликає читачів продовжувати працю над історією Церкви на Закарпатті.

Зрозумілим є те, що масштабний задум «Нарисів…» — замисел описати та осмислити історію Мукачівської єпархії як цілісне явище в рамках христової Церкви та української культури на порубіжжі з культурами-сусідами — можна було реалізувати лише завдяки декільком факторам. Першим із них є знання багатьох мов: о. Пекар знав і використовував рідну українську, а також угорську, чеську і словацьку, латинь, італійську, англійську, німецьку та французьку. Другий фактор — пріоритетна увага до джерел. У своїх працях василіянин-історик використовує матеріали надзвичайно багатих Archivum Secretum Vaticanum (Архів Священної Консисторії, Архів Віденської Нунціатури, Архів Нунціатури Німеччини), Archivum S. Congregationis De Propaganda Fide (загалом 6 підрозділів архіву), десятки видань джерел із десятків архівів, пресу, щоденники і мемуари тощо. Серед цих джерел були й документи із недоступних для проведення вільних досліджень в радянські часи архівів Закарпаття, видані у попередні періоди о. Йоанникієм Базиловичем, о. Михайлом Лучкаєм, о. Іваном Дулишковичем, Олексієм Петровим, Антонієм Годинкою, о. Глібом Кинахом, ЧСВВ та іншими вченими. Третій фактор — широта погляду: о. Пекарю був притаманний широкий кругозір, що дозволило йому писати не «краєзнавство», а праці, в яких знаходимо глибоке розуміння історичного тла ретро- і перспективи подій, культурного і національного підґрунтя тих чи інших явищ і процесів. А відтак ні історія Мукачівської єпархії у його висвітленні не виглядає штучною конструкцією, ані сам він, як автор, не обмежувався тільки цією темою. І тут ми виходимо за рамки «Нарисів історії Церкви Закарпаття». Отець Пекар є автором не тільки цього тритомника. У його доробку — численні книги і брошури, сотні статей, публікації джерел, публіцистика. Він був не тільки активним автором «Записок Чину св. Василія Великого», але й їх співредактором.

Праці о. Пекаря з історії Церкви

Загалом серед книг василіянина, уродженця Закарпаття, слід виділити:

  • «Досконалий християнин. Чернечий ідеал св. Василія Великого».

Ця важлива праця витримала уже два видання: 1968 і 2005 років і її тему розкриває сама назва.

На тему історії Церкви, у тому числі на Закарпатті, о. Пекар написав, зокрема, книги:

  • De Erectione Canonica Eparchiae Mukačoviensis (1771). Hbv 1956.
  • Василіянин-ісповідник, єп. Павло Ґойдич, ЧСВВ. Нью-Йорк, 1961.
  • Владика-Мученик, єп. Теодор Ю. Ромжа (1911–1947). Нью-Йорк, 1962. Серія «Слово Доброго Пастиря».
  • Basil the Great — His Lіfe and Work (329—379). Нью-Йорк 1963.
  • Saint Josaphat (1580—1623). Нью-Йорк 1967.
  • Historic background of the Eparchy of Priashev. Pittsburgh, 1968.
  • Our Slavic Heritage. Pittsburgh, 1969.
  • Basilian Reform in Transcarpathia. Рим 1971.
  • Our Past and Present — Historical Outlines of the Pittsburgh Metropolia. Піттсбург 1974.
  • Our Martyred Bishop T. Pittsburgh, 1977.
  • Bishop Hopko – Confessor of Faith. Pittsburgh, 1979.
  • The Bishops of the Mukachevo Eparchy. Pittsburgh, 1979.
  • Bishop Paul Gojdich, OSBM. Pittsburgh, 1980.
  • Апостол Христового Серця — Христофор Миськів, ЧСВВ. Рим–Прудентопіль 1980.
  • Ісповідники віри нашої сучасности. Мартиролог Української Католицької Церкви під совітами. Торонто–Рим, 1982.
  • “You Shall Be Witnesses Unto Me” – Martyrology of the Byzantine Catholic Church in Subcarpathian Ruthenia. Pittsburgh, 1985.
  • Bishop A. Chira – Prisoner of Christ. Pittsburgh, 1988.
  • Ужгородська унія та її творці (1646—1996). Рим 1996.

До цієї ж групи належать численні статті (подані у цьому тексті списки — вибрана бібліографія):

  • Bishop Peter Gebej (1864–1931), Champion of the Holy Union // Записки ЧСВВ, сер. 2, секція 2, т. 4 (10), вип. 1–4. Рим 1963, с. 293–326.
  • Чоловік Провидіння – єп. Діонисій Нярадій // Світло 9 (Торонто 1965) 354–357.
  • Тернистим шляхом Владики-Піонера (С. Ортинський, ЧСВВ) // Світло 3 (1966) 100–102; 4 (1966) 147.
  • Bishop P. Gojdich, OSBM // Eastern Catholic Life, Passaic, N. J., March 6 — April 3, 1966.
  • First Byzantine Bishop in America – S. S. Ortynsky, OSBM // Eastern Catholic Life, Passaic, N. J., March 20, 1966, с. 8.
  • Restoration of the Greek-Catholic Church in Czechoslovakia // Ukrainian Quarterly 3 (New York 1973) 282–2296.
  • Bishop John Bradač // Orientalia Christiana Periodica 49 (Rome: Oriental Institute, 1983) 130–152.
  • Tribute to Bishop J. J. de. Camellis, OSBM (1641–1706) // Записки ЧСВВ, сер. 2, секція 2, т. 12 (18), вип. 1–4. Рим 1985, с. 374–418.
  • Церковна політика мадярів на Закарпатті // Збірник на пошану М. Чубатого, Записки НТШ , т. 205. Нью-Йорк–Торонто, 1987, с. 297–306.
  • Над могилою о. Мелетія Войнара // Український історик. 1–4 (1988) 214–215.
  • Києво-Печерський Патерик (історико-літературний нарис) // Записки ЧСВВ, сер. 2, секція 2, т. 14 (20), вип. 1–4. Рим 1992, с. 41–83.
  • The Union of Brest and Attempts to Destroy It // Записки ЧСВВ, сер. 2, секція 2, т. 14 (20), вип. 1–4. Рим 1992, с. 152–170.
  • The Elevation of a Secular Priest, Peter Bilianskyj to the Episcopacy in 1780 // Записки ЧСВВ, сер. 2, секція 2, т. 14 (20), вип. 1–4. Рим 1992, с. 227–238.
  • Митрополит Андрей Шептицький і закарпатські українці // Записки ЧСВВ, сер. 2, секція 2, т. 14 (20), вип. 1–4. Рим 1992, с.270–278.
  • Греко-католицька Церква під час Карпатської України // Записки ЧСВВ, сер. 2, секція 2, т. 14 (20), вип. 1–4. Рим 1992, с.302–308.
  • Мукачівська єпархія і Галицька митрополія // Записки ЧСВВ, сер. 2, секція 2, т. 14 (20), вип. 1–4. Рим 1992, с.314–320.
  • Іпатій Потій – провісник з’єдинення // Записки ЧСВВ, сер. 2, секція 2, т. 15 (21), вип. 1–4. Рим 1996, с. 145–246.
  • Ужгородська унія та її творці // Записки ЧСВВ, сер. 2, секція 2, т. 15 (21), вип. 1–4. Рим 1996, с. 247–300.
  • Мукачівський єп. Василь Попович (1796–1864) // Записки ЧСВВ, сер. 2, секція 2, т. 15 (21), вип. 1–4. Рим 1996, с. 375–395.
  • Екуменічне значення почитання св. Климента, Папи Римського, у Київській Русі // Записки ЧСВВ, сер. 2, секція 2, т. 15 (21), вип. 1–4. Рим 1996, с. 460–475.
  • Греко-католицька Церква під час мадярської окупації Закарпаття (1939–1944) // Записки ЧСВВ, сер. 2, секція 2, т. 15 (21), вип. 1–4. Рим 1996, с. 500–520.
  • Професор Олександер Баран, історик Закарпаття // Український історик. 1–4 (1997) 112–120.
  • Церковна політика мадярів на Закарпатті» // Науковий Збірник Товариства Просвіти, вип. 2–3. Ужгород 1999, с. 49–58.
  • Греко-католицька Церква у період Карпатської України (1938—
1939)» // Науковий Збірник Товариства Просвіти, вип. 4. Ужгород 2000, с. 55–59.

Аналіз змісту і спрямування праць о. Пекаря, присвячених загальній історії Церкви дає змогу виділити наступні ключові теми:

  • корені і становлення християнської традиції серед слов’янства;
  • становлення унійної ідеї, діяльність єпископа й митрополита Іпатія Потія, історія Берестейської та Ужгородської унії;
  • сповідництво Церкви під тоталітарними режимами Угорщини часів Міклоша Горті, Першої Словацької Республіки на чолі з Йозефом Тисо та СРСР часів Йосифа Сталіна;
  • служіння і жертовність єпископів Йосифа де Камеліса, Йоана Брадача, Петра Білянського, Василя Поповича, Петра Ґебея, Діонісія Нярадія, Павла Ґойдича, Андрея Шептицького, Теодора Ромжі, Василя Гопка, Олександра Хіри;
  • зв’язки мукачівської єпархії з Київською і Львівською митрополіями;
  • Церква у діаспорі, служіння єпископа Сотера Ортинського.

Ядром наукового спадку о. Пекаря є праці, присвячені історії Василіянського Чину, до якого дослідник вступив 22 березня 1956 р.:

  • Доля монахів і монахинь на Пряшівщині // Світло 6 (1958) 15–16.
  • Basilian reform in Transcarpathia // Записки ЧСВВ, сер. 2, секція 2, т. 7 (13), вип. 1–4. Romae 1971, с. 143–178.
  • Василіяни – носії унійних ідей на Закарпатті // Записки ЧСВВ, сер. 2, секція 2, т. 7 (13), вип. 1–4. Рим 1971, с. 272–282.
  • Василіянські протоігумени на Закарпатті // Записки ЧСВВ, сер. 2, секція 2, т. 9 (15), вип. 1-4. Рим 1974, с. 152–166.
  • Анатолій Кралицький, ЧСВВ, як історик (1835–1894) // Записки ЧСВВ, сер. 2, секція 2, т. 9 (15), вип. 1–4. Рим 1974, с. 276–292.
  • Пам’яті о. д-ра Іринея Назарка, ЧСВВ (1905–1976) // Український історик 1–2 (1977) 132–134.
  • Basil’s correspondence with St. Athanasius of Alexandria» // Записки ЧСВВ, Сер. 2. – т. 10. Рим 1979, с. 25–38.
  • Владика Йосиф Гаганець, візитатор оо. Василіян // Записки ЧСВВ, Сер. 2. – т. 10. Рим 1979, с. 379–393.
  • Василіянська Провінція св. Миколая на Закарпатті // Записки ЧСВВ, сер. 2, секція 2, т. 11 (17), вип. 1–4. Рим 1982, с. 131–164.
  • Спроба історії Румунської провінції св. Йосифа// Записки ЧСВВ, сер. 2, секція 2, т. 11 (17), вип. 1–4. Рим 1982, с. 208–220.
  • Мадярська Провінція св. Стефана (1947–1950) // Записки ЧСВВ, сер. 2, секція 2, т. 11 (17), вип. 1–4. Рим 1982, с. 221–226.
  • Американська Провінція Успення Матері Божої // Записки ЧСВВ, сер. 2, секція 2, т. 11 (17), вип. 1–4. Рим 1982, с. 265–293.
  • Папська Семінарія св. Йосафата в Римі // Записки ЧСВВ, сер. 2, секція 2, т. 11 (17), вип. 1–4. Рим 1982, с. 338–345.
  • Contribution of the Basilian Order to the Ukrainian Religious and Cultural Life // Записки ЧСВВ, сер. 2, секція 2, т. 11 (17), вип. 1–4. Рим 1982, с. 439–450.
  • Життєвий шлях о. Гліба Г. Кінаха, ЧСВВ // Записки ЧСВВ, сер. 2, секція 2, т. 12 (18), вип. 1– Romae 1985, с.85–99.
  • Письменницька діяльність о. Гліба Кінаха, ЧСВВ // Записки ЧСВВ, сер. 2, секція 2, т. 12 (18), вип. 1– Romae 1985, с.103–116.
  • Отець Михайло Ваврик, ЧСВВ – як історик Василіянського Чину (1908–1984) // Записки ЧСВВ, сер. 2, секція 2, т. 12 (18), вип. 1– Romae 1985, с.171–187.
  • Чернече життя Київської Руси в домонгольській добі (до половини ХІІІ ст.) // Записки ЧСВВ, сер. 2, секція 2, т. 13 (19), вип. 1–4. Romae 1988, c.15–65.
  • Доба занепаду українського чернецтва (від половини 13-го до кінця 16-го століття) // Записки ЧСВВ, сер. 2, секція 2, т. 13 (19), вип. 1–4. Romae 1988, c.66–91.
  • The Origin of Monastic Life in Rus’-Ukraine // Записки ЧСВВ, сер. 2, секція 2, т. 13 (19), вип. 1–4. Romae 1988, c.357–370.
  • Monasticism in the Ukrainian Church // Записки ЧСВВ, сер. 2, секція 2, т. 13 (19), вип. 1–4. Romae 1988, c.378–404.
  • Над могилою о. Мелетія М. Войнара, ЧСВВ // Український історик 1–4 (1988) 214–215.
  • Чернече життя Київської Руси в Домонгольській добі (до половини 13-го століття) // Записки ЧСВВ, сер. 2, секція 1, т. 48. Romae 1992, c.19–69.
  • Доба занепаду українського чернецтва (від половини 13-го до кінця 16-го століття) // Записки ЧСВВ, сер. 2, секція 1, т. 48. Romae 1992, c.70–95.
  • Василіянська Провінція св. Миколая на Закарпатті // Записки ЧСВВ, сер. 2, секція 1, т. 48. Romae 1992, c.383–416.
  • Спроба історії Румунської Провінції св. Петра і Павла // Записки ЧСВВ, сер. 2, секція 1, т. 48. Romae 1992, c.461–472.
  • Мадярська Провінція св. Стефана // Записки ЧСВВ, сер. 2, секція 1, т. 48. Romae 1992, c.473–478.
  • Американська Провінція Успіння М. Б. // Записки ЧСВВ, сер. 2, секція 1, т. 48. Romae 1992, c.517–545.
  • Папська Семінарія св. Йосафата в Римі // Записки ЧСВВ, сер. 2, секція 1, т. 48. Romae 1992, c.590–598.
  • Протоігумен Йоанникій Ю. Базилович, ЧСВВ (Перший історик Закарпаття) // Записки ЧСВВ, сер. 2, секція 2, т. 14 (20), вип. 1–4. Рим 1992, с. 105–122.
  • Де знаходився Полонинський монастир? // Записки ЧСВВ, сер. 2, секція 2, т. 14 (20), вип. 1–4. Рим 1992, с. 321–323.
  • Митрополит Андрей Шептицький як монах-василіянин (з нагоди 50-ліття його смерти – 1944–1994) // Записки ЧСВВ, сер. 2, секція 2, т. 15 (21), вип. 1–4. Рим 1996, с. 476–486.
  • Протоігумен Йоаким Хома, ЧСВВ (1870–1931) // Записки ЧСВВ, сер. 2, секція 2, т. 15 (21), вип. 1–4. Рим 1996, с. 487–499.

У цій групі робіт можна виділити наступні ключові теми:

  • Початки та історія монашества, Василіянського Чину, василіян у візантійсько-київській Церковній традиції на Русі-Україні;
  • Історія василіянських Провінцій: св. Миколая на Закарпатті, св. Йосифа і св. ап. Петра і Павла в Румунії, св. Стефана в Угорщині, Успіння Матері Божої в Америці;
  • Роль василіян у становленні, поширенні та укріпленні унійної ідеї в Мукачівській єпархії;
  • Реформа Василіянського Чину на Закарпатті стараннями василіян із Галичини, діяльність протоігумена Йоакима Хоми;
  • Переслідування василіян тоталітарними режимами Угорщини та СРСР;
  • Історія Папської Семінарії св. Йосафата в Римі;
  • Василіянська біографістика, дослідження діяльності протоігуменів у Провінціях на Закарпатті (в Україні та Словаччині), спадщини отців Йоанникія Базиловича, Анатолія Кралицького, Гліба Кинаха, Христофора Миськіва, Мелетія Войнара, Іринея Назарка, Михайла Ваврика; осмислення постаті митрополита Андрея Шептицького як василіянина;
  • Внесок Василіянського Чину в українське релігійне, культурне і наукове життя.

Видання джерел, здійснені о. Пекарем, також висвітлюють важливі сторінки історії Церкви та Василіянського Чину. Тут виділимо чотири публікації:

  • Basilian reform in Transcarpathia: The Documents / ред. A. B. Pekar, OSBM // Записки ЧСВВ, сер. 2, секція 2, т. 7 (13), вип. 1–4. Romae 1971, c. 179–226.
  • Some documents concerning the “Bradac affair”» // Записки ЧСВВ, Сер. 2. – т. 10. Рим 1979, с. 221–228.
  • «Записник» о. Гліба Кинаха, ЧСВВ, про початки реформи на Закарпатті / упоряд. А.В. Пекар // Записки ЧСВВ, сер. 2, секція 2, т. 12 (18), вип. 1– Romae 1985, с. 117–164.
  • Documents concerning the Apostolic Visitation of the Basilian Fathers in Transcarpathia (1856–1858) / ред. A.Pekar // Записки ЧСВВ, сер. 2, секція 2, т. 13 (19), вип. 1–4. Romae 1988, c. 306–356.

Як бачимо, книги і статті дослідника-василіянина присвячені надзвичайно широкому спектру наукових тем. Багато з яких є перспективними для подальших досліджень і чекають на своїх авторів. Отець Атанасій Пекар, ЧСВВ був довгожителем у науці — його перші відомі мені публікації з’явилися у 1950-х, а відтак чернець продовжував працювати до останніх років життя. Його роботи були друковані на трьох континентах: у Європі, Північній та Південній Америці переважно українською та англійською мовами. Незважаючи на те, що ці дослідження розсіяні по численних бібліотеках і часописах, попри те, що вони були невідомі в радянський період, а згодом недооцінені через ненаукові, політичні, мотиви, вони були і досі є часто цитованими. Книги і статті о. Пекаря — важливий ресурс, здатний слугувати сильним стимулом для сучасних досліджень. Водночас вони — ресурс, який дозволяє побачити історію Церкви Закарпаття цілісно, в її укоріненості у культурі й історії рідного народу. Роботи о. Пекаря дають змогу догледіти суб’єктність русинів-українців як творців власної спадщини, а не зображують їх як пасивний об’єкт в руках тих чи інших сторонніх сил.

«…уклінно звертаюся до Шановних закарпатських істориків, щоб не затримували своєї уваги на різних недоліках мого труду, але краще, щоб старалися документально доповнити та вдосконалити те, що тут написане».

Це цитата із другого тому «Нарисів…» о. Атанасія.

Наостанок згадаю прислів’я «alta alatis patent», тобто, «небо для тих, хто має крила», як казали давні римляни. І дійсно — у наші дні українські архіви відкриті для окрилених — охочих працювати з джерелами. Доступними є і праці о. Пекаря, який своєю працею упродовж десятиліть намагався показати багатство, красу, але також всю драму й трагізм церковної історії Закарпаття, дослідження якої заохочує до глибоких рефлексій.

Володимир Мороз,

науковий співробітник Інституту Історії Церкви УКУ