У Селисько на Львівщині розповіли про о. Августина Цембровського та малу “Волинську трагедію”

У неділю, 25 березня 2018 року, в с. Селисько Звенигородського деканату було проведено науково-практичний семінар «Вбивства українців на хуторі Тарасово і околиці 20-21 березня 1944 р., як мала «Волинська трагедія» Надзубрянщини. 74-а річниця ліквідації українців, вихідців із сіл: Черепин, Селисько, Лопушна, Милошовичі, Поршна, Жирівка та відплатні акції серед поляків, зокрема у с. Гуціско».

На семінарі із доповіддю про долю та трагічну смерть о. Августина Цебровського, пароха с. Черепин, виступив о. Тарас Бублик науковий співробітник Інституту історії Церкви та старший викладач кафедри церковної історії Українського католицького університету.

Біографічна довідка

Отець Августин Цебровський народився 4 лютого 1888 р. в с. Романове на Тернопільщині. У 1908 р. закінчив гімназію в Тернополі. Згодом поступив до Духовної Семінарії у Львові, в якій навчався з перервами з огляду на воєнні часи. За свідченнями його парафіян, він воював у лавах УГА. Семінарію закінчив у 1921 р. та одружився. Його дружина – Олександра, походила зі священичого роду. В сім’ї не було дітей. Отримав священичі свячення з рук митрополита Андрея Шептицького 9 квітня 1922 р.

Після кількамісячного перебування на посаді сотрудника, він 15 вересня 1922 р. був призначений адміністратором на парафію с. Черепин Винниківського деканату. З його призначенням парохом у Черпині сталася прикра ситуація. Колятором парафії був монастир оо. Домінікан у Львові і саме він мав затвердити призначення о. Августина, однак на два листи від Митрополичого Ориднаріату про вибір пароха, чернече керівництво відповіло, що у монастирі немає жодного знавця «рускего янзику» і у відповіді прохали писати наступні листи латиною, по-польськи або по-італійськи. Митрополичий Ординаріат розцінив це як відмову від своїх коляторських прав і тому призначив о. Цебровського парохом. Врешті-решт державна влада визнала вибір о. Цебровського на пароха, а оо. Домінікани мусіли з цим погодитися, хоча саме «польський фактор» відіграв в житті сім’ї о. Августина трагічну роль.

Прийшовши на парафію о. Цебровський застав тут  як з душпастирського, так і з національно-культурного огляду певну «пустку». У своєму звіті до управи «Просвіти» у Львові він пише, що село за попередніх парохів було москвофільським, але найбільшою проблемою було те, що його попередники не хотіли працювати для добра народу, а за його словами «шукали чогось ліпшого», тобто можливості перенестися на кращу парафію. Тому о. Цебровський, не шукаючи іншого місця, взявся до активної праці. Про священика так висловився один з делегатів «Просвіти»: священик Черепина «є людиною ідейною та працьовитою».

До особливих заслуг о. Цебровського слід віднести будівництво Читальні «Просвіти», утворення організації «Луг», кружка «Сільського господаря», захоронки, аматорського театрального гурка, оркестра. До речі, на ці потреби села він жертвував чимало своїх коштів. Також з власних заощаджень він допомагав трьом юнакам, які навчалися в Семінарії у Львові. Чимало своїх зусиль він присвятив релігійному та патріотичному вихованню дітей та молоді.

Драматичним для родини о. Цебровського став 1944 р. Із наближення радянського фронту в Галичині посилилася діяльність різного роду партизанських груп, боївок та радянських диверсантів. Набирало обертів українсько-польське протистояння. Зростала кількість жертв серед цивільного населення. Часто об’єктами нападів та фізичного насилля ставали священики, яких переслідували за їх активну національну та душпастирську позицію. Саме на початку 1944 р. було кілька випадків убивств священиків, швидше за все від рук польської боївки. Так 21 березня 1944 р. озброєні поляки напали на Черепин. Від рук боївкарів загинули 16 жителів села, серед них жінки та діти, 13 було поранено. Священика вони забрали із собою, прив’язавши його, ще живого, до воза. В тому часі, грабуючи дім пароха, один з поляків розстріляв пані їмость. Загинув о. Августин на хуторі Тарасово. Знайшовши тіла вбитих, парафіяни не змогли відразу опізнати свого душпастиря, а лише згодом, по одягу. Похований на цвинтарі в Черепині разом з дружиною та загиблими парафіянами. На даний час розпочатий беатифікаційний процес і ведеться збір інформації про життя, діяльність та обставини трагічної смерті о. Августина Цебровського.

 

Текст підготував о. Тарас Бублик,

науковий співробітник Інституту історії Церкви