Уривок з інтерв’ю з п. Іваном Гелем від 03.05.2003, м. Львів. Інтерв’юер: Хіцяк В. (ЛБА -2003) // Архів ІІЦ, Т-1-1-23

Тут було англійське телебачення і вели прямий репортаж 17 вересня 1989 року. То дуже цікаво… Зараз всюди пишуть автоматично про 100 тисяч учасників. Це я оголосив по радіо „Свобода“ і по „Голосі Америки“, що ми зберемось тут і проведемо 100-тисячну маніфестацію-Богослужіння. І КДБ дуже налякалося цього.

До мене приїжджав Дурдинець, він був тоді першим заступником міністра внутрішніх справ, і прокурор Ізосимов, прокурор області, і кадебіст Малик, начальник управління. Страшенно тиснули, щоб я відкликав цю маніфестацію. Я сказав, що ні. Потім вони на мене відкрили ще третю кримінальну справу, хотіли мене посадити за це. Але вони вже тоді були безсилі, нікого не садили. То коли Романов мене викликав, такий був тут з питань Церкви, займався, полковник, то він казав: „Що Ви применшуєте свою небезпеку, Ви кажете 100 тисяч, там не 100 тисяч, ми вміємо рахувати. Там було 250-260 тисяч прямих учасників і 50-60 тисяч зівак на тротуарах стояли“. Тобто не 100 тисяч, а якщо і тих рахувати, як мінімум 250 тисяч, а то і 320-ть. Трьохсотисячна маніфестація… Так, що це не я казав, це кадебісти мене звинувачували у тому.

Після цього вже ніхто не боявся. Ця маніфестація вплинула на розвал системи. Протягом жовтня з компартії на Львівщині вийшло 31 тисяч комуністів. То мені Богдан Котик казав, який вже співпрацював зі мною. І система розвалювалася. Ніхто нікого не боявся вже і нікого не саджали…

Десь біля 50 камер 17 вересня на цілий світ транслювали. І паралельно ми не дивилися у Львові і в Галичині, бо то не показували, а цілий світ вів прямий репортаж. Бачили, що це було… І я дякував людям, що вони так численно прийшли…

І то було щось колосальне, то хотілося жити тоді.