Відкриту лекцію на тему «Отець Анатолій Кралицький, ЧСВВ як історик-романтик» прочитав науковий співробітник Інституту історії Церкви УКУ д-р Володимир Мороз для студентів Закарпатської академії мистецтв та Ужгородського інституту культури і мистецтв 19 лютого 2020 року. Подія відбулася в Закарпатській обласній бібліотеці для дітей та юнацтва і, крім студентів, зібрала також коло ужгородських інтелігентів.
Благословення перед початком лекції вділив Секретар Провінції св. Миколая Василіянського Чину о. Лука Буняк, ЧСВВ. Вступне слово виголосила проректор Закарпатської академії мистецтв Наталія Ребрик. Привітання від бібліотеки виголосила заступниця директора Тетяна Гудмаска.
Отець Анатолій Кралицький (12 лютого 1835 – 11 лютого 1894) упродовж 1869–1894 років був ігуменом Мукачівського василіанського монастиря на Чернечій горі, але також він – активний історик, збирач фольклору і публіцист, автор сотень розвідок. Володимир Мороз досліджує його спадщину вже багато років. Тепер історик займається вивченням історичної думки о. Кралицького за підтримки Благодійного Фонду «Повір у себе». Тема доповіді 19 лютого, як він каже, була обрана з огляду на дуже малу обізнаність загалу з Кралицьким-істориком, адже про цього василіянина-інтелектуала більше говорять, як про письменника.
Отож, науковий співробітник нашого інституту спершу описав суспільні умови і духовну атмосферу часу, в якій постав романтизм. Далі Володимир Мороз охарактеризував особливості романтичної школи в українській історичній науці ХІХ століття на прикладах Ізмаїла Срезневського, Михайла Максимовича, Миколи Костомарова, а частково й Пантелеймона Куліша.
На основі творів о. Кралицького і його листування лектор продемонстрував, як сам василіянин-дослідник ініціював листування з Ізмаїлом Срезневським і сам писав, що орієнтується на праці Миколи Костомарова. Також слухачі побачили, як о. Кралицький своїми текстами погоджувався або дискутував із Пантелеймоном Кулішем чи, наприклад, давав високу оцінку художньому відтворенню історії козаччини Миколою Гоголем. Особливо цікавими для слухачів виявилися ті праці мукачівського ігумена-дослідника, де він захоплюється козаками і навіть порівнює українських верховинців Марамороша з запорожцями. У таких описах романтизм о. Кралицького виявився особливо яскраво. Але водночас він, як автор завжди шукав джерела для обґрунтування своїх тез: історичні, мовознавчі, етнографічні.
Окремо лектор зачепив тематику мови і національних поглядів творів о. Анатолія Кралицького. Науковий співробітник Інституту відзначає, що свої художні твори чернець писав мовою, наближеною до народної, виявляючи тут риси лемківського говору Пряшівщини, де народився. Натомість наукові праці він писав російською (хоча з багатьма українізмами), як це в ті часи робити багато інших українських істориків. Жвавий інтерес у слухачів викликали цитати з праць о. Кралицького, де він пише:
«Так, кров наша є руською; ми сім’ї преславної України і незабутнього Запоріжжя; то по сьому нам не ревнувати про своє?» або «І це ім’я [русин] неправильне. Бо ми не русини, не руснаки, не рутени, не рутенчики, а руські».
Анатолій Кралицький прямо писав, що закарпатці належать до малоруського, тобто українського, народу.
У наступній частині лекції Володимир Мороз представив самі твори о. Кралицького, виділивши серед них кілька груп: дослідження літописання і публікація джерел; історико-етнографічні нариси; праці про сусідні народи; праці з історії Церкви; дослідження історії Василіянського Чину; біографістика.
Свою лекцію Володимир Мороз супроводжував презентацією, на якій присутні могли побачити не тільки цитати і портрети о. Кралицького, а й пересвідчитися в тому, наскільки його творчість перегукується з творчістю інших українських істориків-романтиків і якою великою міро вона є частиною українського романтизму: як за змістом, так і за формою.
Фото Закарпатська обласна бібліотека для дітей та юнацтва