75 років тому, в ніч з 11 на 12 квітня 1945 р. були заарештовані у Львові митрополит Йосиф Сліпий, єпископи Миколай Чарнецький і Микита Будка. В той самий час у Станиславові ув’язнили ординарія Григорія Хомишина та єпископа помічника Івана Лятишевського.
Підготовка цієї спецоперації радянських спецслужб була грунтовною. В першому томі двохтомника “Ліквідація УКГЦ (1939-1946)” опубліковано документ із грифом “Цілком таємно” під назвою “План заходів щодо арештів греко-католицьких священиків у Львові”. Він датований 9 квітня і є затверджений наркомом держбезпеки УкрРСР комісаром С. Савченком того ж дня.
З документу довідуємося, що операція у Львові мала стартувати через 2 дні, 11 квітня, між 20.00-21.00 год. В ній було задіяно “90 оперативних співробітників та 149 бійців військ НКВД”, з яких 62 і 121 відповідно, брали участь в арештах і обшуках в межах Святоюрського комплексу.
Арешт митрополита Йосифа Сліпого та обшук його помешкання здійснювала окрема група оперативних співробітників УНКДБ з 6 осіб на чолі з підполковником держбезпеки Володимиром Волошиним, який очолював 4 відділ 2 Управління НКДБ УкрРСР. В арешті єп. Никити Будки брало участь троє оперів під керівництвом капітана Костянтина Бріккера.
Єп. Миколая Чарнецького арештовано в монастирі отців редемптористів по вул. Зиблікевича, 30 (суч. вул. Івана Франка). На це виокремлено групу з 7 осіб під керівництвом капітана Михайла Голякевича.
У Львові всіх єрархів після арештів мали негайно вивезти трьома легковими закритими машинами до внутрішньої тюрми по вул. Лонцького (суч. С. Бандери) в попередньо підготовлені для них окремі камери. Це був своєрідний привілей, адже на всіх інших арештованих тієї ночі виділялося лише дві криті вантажівки.
Постанови про арешт Станіславських єпископів були виписані керівництвом 4 відділення 2 відділу УНКДБ УРСР у Львові при згоді полковника С. Даниленко-Каріна та Мєдвєдєва ще 26 березня 1945 р.
Нарком бержбезпеки С. Савченко та прокурор Львівської обл. прокуратури Корнетов санкціонували постанови на арешт митрополита Йосифа та чотирьох єпископів вже безпосередньо в сам день арештів – 11 квітня 1945 р.
Ретельно спланована операція республіканського НКДБ відбулася успішно.
При затриманні всіх єрархів НКДБ провело ретельні обшуки та конфіскацію всього, що могло містити компрометуючу інформацію або матеріальну цінність.
В цю ніч також арештували 26 священиків, проти яких вже було зібрано достатньо матеріалу.
Митрополит Йосиф Сліпий про події 11-12 квітня 1945 року залишив коротку згадку у своїх “Споминах”:
І дійсно, мене арештовано 11 квітня 1945 року, приблизно о 19-й годині вечером. Була це середа. Вже зрана Святий Юр кругом обставлено стійками. Наглядали, чи нема яких рухів і чи чого не виноситься. Наїхало дуже багато авт з поліцією. Полковник Мельников приніс мені рішення від прокурора на арешт. Мене обшукали та забрали на авто і відвезли на Лонцького. Пригадую собі, яка то була прикра річ почути на собі розбишацькі руки.
[…]
На Лонцького було дуже багато поліції. З арештованих я не пізнав там нікого, лише один наш чоловік, який служив там, мабуть, сторожем, приступив до мене і просив, щоби я оперся об стіну, бо дальші обшуки можуть тривати ще довго. Але мене небаром, по двох таких ревізіях, відвели до тюремної келії, де я просидів цілу ніч. Ранком вивели мене, під сильною ескортою, до авта і відвели до окремого ваґону перед стацією, який вже був приготований заздалегідь. По дорозі я не видів нікого з людей біля Техніки, щоби було можна дати якийсь знак. Десь перед полуднем поїзд від’їхав на Київ, а в окремім переділі стерегло мене 3-4 охранники, а інші були на коритарі та в сусідних переділах. Як поїзд приїхав до Києва, то я дещо ждав на стації, бо охранники телефонували, щоби вислали авто, одначе через якесь непорозуміння приїхав “чорний ворон”. Мене посадили побіч шофера, немовби я не був арештований. Ще коли я стояв на стації, приступила до мене якась жінка і спитала, чи я священик, бо я був у рясі, але охранники її зараз відігнали.
Київ виглядав досить знищений, а було це 12-го квітня 1945 року рано.
Про події того часу також розповідається у документальному фільмі “Справа ‘Рифи'”.
Використані джерела:
Йосиф Сліпий. Спомини / ред. Іван Дацько, Марія Горяча, вид. 2-ге. Львів-Рим 2014, с. 157-158.
Ліквідація УГКЦ (1939-1946). Документи радянських органів державної безпеки, Київ 2006, т. 1, с. 463-479.
Ілюстрації з фотоальбому “Переслідувані за Правду”, с. 44-45.