Інститут Історії Церкви провів черговий науковий симпозіум про патріарха Йосифа Сліпого у Чернівцях

17389127_1438905022838416_2912977616479450437_oВ Чернівецькому національному університеті імені Юрія Федьковича 15 березня 2017 року відбувся науковий симпозіум «Патріарх Йосиф Сліпий – знайомий і незнаний». Захід приурочений до 125-ліття від народження колишнього предстоятеля УГКЦ. Організатори симпозіуму – Інститут Історії Церкви УКУ у співпраці з кафедрою культурології, релігієзнавства та теології  ЧНУ ім. Юрія Федьковича. З науковими розвідками виступили дослідники з Чернівців і Львова. Своїми роздумами на тему: «Туга за єдністю у патріарха Йосифа Сліпого» також поділився єп. Гліб Лончина, який особисто знав Великого Патріарха. Професор Нестор Мизак проаналізува період 18-літнього ув’язнення Йосифа Сліпого на основі документів радянських спецслужб, а Семен Абрамович, завідувач кафедри слов’янської філології та загального мовознавства Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка, детально проаналізував «Заповіт» Патріарха Йосифа. Роль патріархального руху представив на симпозіумі аспірант УКУ Анатолій Бабинський.

17342842_956444211158016_455695731226994194_n 17358837_956444407824663_6412612553942907719_o

Модерував захід – Микола Шкрібляк, завідувач кафедри культурології, релігієзнавства та теології. Розпочав симпозіум вітальним словом ректор ЧНУ імені Юрія Федьковича – Степан Мельничук, а архипастарське привітання і благословення від єпарха Коломийсько-Чернівецького УГКЦ єп. Василя Івасюка передав о. Валерій Сиротюк – настоятель храму Успіння Пресвятої Богородиці в Чернівцях, який чимало доклався до організаційного забезпечення цього заходу.  Координатор програми наукового відзначення 125-літнього ювілею Олег Турій подякував керівництву університету не лише за підтримку ідеї проведення цього симпозіуму, але й за багатолітню співпрацю в справі відродження богослов’я в Україні та його державного визнання як навчальної та наукової дисципліни.

17359216_1438905949504990_8591843733882217741_o 17239855_1438906082838310_3814992585059794260_o

Нестор Мизак, професор кафедри культурології, релігієзнавства та теології ЧНУ імені Юрія Федьковича, представив доповідь «Йосиф Сліпий в документах радянських спецслужб». Дослідник зазначив, що ми добре ознайомлені з діяльність о. Сліпого у міжвоєнний період, натомість  білою плямою впродовж тривалого часу залишався період його 18-літнього ув’язнення у радянських тюрмах і концтаборах. Лише із розсекреченям агентурних документів радянських каральних органів реконструкція перебігу допитів, форм і методів тиску на предстоятеля репресованої Церкви стали можливими.  Аналізуючи протоколи допитів, бачимо, що спочатку розслідування велося фрагментарно і сумбурно – питали про те, як він отримав науковий ступінь, про що розмовляв з римськими восокопосадовцями, чим займався у Львові після закордонних студій, куди і з якою метою подорожував. Далі – допити більш деталізовані і цілеспрямовані. Від митрополита вимагають зізнатися у зв’язках УГКЦ із рухом збройного опору ОУН та УПА, на що той відповідав відмовою:  «участі не брав і ніяких зв’язків не маю».  Ціково, що радянські спецслужби вважили антикомуністичною навіть його викладацьку діяльність. В одному з протоколів записано: «Будучи ректором духовної академії і семінарії, я виховував своїх слухачів у дусі антирадянської ідеології. З цією метою для них читалися спеціальні лекції про комунізм і соціалізм в антикомуністичному розумінні».  Дуже сумнівно, що таке «зізнання» висловив сам звинувачений, але нема сумніву, що саме так їх відчитали  (і запротоколювали) його звинувачувачі.

Підсумовуючи страдницький шлях митрополита Йосифа Сліпого, професор Мизак наголосив на його незборимій вірі і переконанні у незнищенності своєї Церкви. Заступивши кир Андрея Шептицького, він сміливо розділив із духовенством та мирянами трагічну долю УГКЦ після Львівського псевдособору 1946 року. Усіх, з ким зустрічався цей Ісповідник віри, він переконував твердістю свого незламного характеру, патріотизмом, відданістю християнській і національній ідеї. Митрополит вірив у відродження Української Греко-Католицької Церкви і його сподівання збулися.

17349725_1438905569505028_2490529241825350721_o 17349888_1438905372838381_6230807642054468940_o

Владика Гліб Лончина, єпископ Лондонської єпархії Пресвятої Родини для українців-католиків Великобританії, особисто знав патріарха Йосифа Сліпого, тому поділися власними спогадами про нього. Він наголошував, що Блаженніший вважав великим гріхом поділи між українцями, як в Україні, так і на поселеннях. Не було тоді єдності і між греко-католицьким єпископатом, що особливо боліло Патріарху. У 1976 році він пише послання “Про поєднання в Христі”, в якому закликає католиків і православних не ворогувати, а змагатися за єдність Церкви і народу, наголошуючи на їхній спільній духовно-культурній спадщині. І коли висуває ідею Патріархату, то насамперед хоче цим об’єднати, згуртувати український народ на поселеннях та підтримати переслідувану Церкву і всіх віруючих на рідних землях. «Патріарх Йосиф не прагнув почестей, а лише єдності», – підсумував єпископ Гліб.

17239940_1438905576171694_1007616778102346621_oАнатолій Бабинський, аспірант кафедри церковної історії УКУ, розкрив тему «Патріарх Йосиф Сліпий і український патріархальний рух». Доповідач зауважив, що цей мирянський рух зародився серед українців діаспори, які прагнули допомогти своєму предстоятелю у його змаганнях за патріарший статус помісної УГКЦ. Молодий науковець зауважив, що дискусії навколо цієї проблематики починаються вже з питання, хто і як мав би «надавати» чи «визнавати» нові патріархати. Також він вказав і на ті причини, якими Ватакан пояснював свою відмову в такому визнанні, серед яких політичні обставини та бажання провадити діалог з Москвою «за всяку ціну» залишаються актуальними й досі. Оцінюючи феномен патріархального руху з перспективи 50 років, можна було б сказати, що його сподвижиникам і прихильникам так і не вдалося досягнути своєї остаточної мети, адже досі патріаршу гідність Церкви так офіційно й не визнано. Та все ж варто відзначити й багато позитивного, що було зроблено. Зокрема, ця ідея об’єднала велику частину українців з діаспори навколо постаті патріарха. Представники руху часто підтримували починання кир Йосифа Сліпого морально й матеріально. Але найважливіше – ідею патріархату підтримали і розвинули всі без винятку його спадкоємці у церковному проводі та літургійне поминання патріарха утвердилося сьогодні фактично в усій Церкві.

17359294_1438905996171652_3623563425204684623_oПрофесор Семен Абрамович, детально проаналізувавши текст «Заповіту», виокремив декілька особливостей літературного стилю патріарха Йосифа, які відображають глибину його богословської думки та усвідомлення ідентичності власної Церкви. Зокрема, доповідач наголосив на високій пророчій силі слова, широті його особистої свободи навіть в ув’язненні, його глибокій любові до науки, яку він зберіг впродовж усього свого життя. На думку дослідника, цьому сприяло те, що на шляху Йосифа Сліпого був його великий попередник – митрополит Андрей Шептицький, що власні  терпіння та поневіряння наш Ісповідник зносив у єдності зі своїм народом. Як підсумував доповідач, «коли ми перечитуємо цей текст, то потайки закрадається думка, що його голосом говорив Святий Дух».

Розпочинаючи обговорення найбільш дискусійного питання –патріаршого статусу УГКЦ, о. Валерій Сиротюк зауважив, що ми часто зосереджумося на тому, що нам не дали, чого ми не змогли, а варто також думати, що таки вдалося і що ми ще можемо зробити. Микола Шкрібляк, продовжуючи дискусію, висловив припущення, чи за зволіканнями Риму не криється небажання визнавати еклезальну гідність самих унійних Церков.

17349611_1438905789505006_2896701130216821194_o 17358569_956449741157463_8707106559017317437_o

Ганна Скорейко, доцент кафедри історії України ЧНУ імені Юрія Федьковича, наголосила, що постать патріарха Йосифа Сліпого необхідно розглядати не лише в контексті  історії УГКЦ, а й в ширшому контексті – загальної історії України ХХ століття. Актуальною досі залишається ідея єдності Церков, тому цю тему потрібно осмислювати на рівні мирян, не чекаючи, що хтось щось вирішить чи зробить за нас. Зокрема, на її думку, греко-католики могли б ініціювати проведення реформи церковного календаря в Україні, на що владика Гліб Лончина відповів, що УГКЦ дотримується старого стилю, зважаючи на позицію більшості православних  співбратів і сестер.

17358884_1438906052838313_8990495386220427232_o 17218462_1438905972838321_6999555102644838885_o

Андрій Яремчук, доцент кафедри культурології, релігієзнавства та теології ЧНУ імені Юрія Федьковича, звернувся до організаторів із проханням подбати про популяризацію результатів симпозіуму, щоби ця інформація змогла дійти до широкого загалу. На що Олег Турій,  проректор УКУ і директор ІІЦ, у заключному слові відповів, що «просвітницький» вимір є однією із важливих складових відзначення ювілею, але також підтримка молодих науковців має неабияке пріоритетне значення. Тому Інститут історії Церкви в рамках відзначення ювілею патріарха Йосифа планує проведення студентської наукової конфернції у Львові 7-8 квітня та Літньої школи для молодих науковців у Римі 8-16 липня 2017 року.

17240228_1438904606171791_1924874945317415290_o 17349578_1438904569505128_4642639103164657231_o