В Стрию відбулася урочиста академія присвячена патріархові Йосифу Сліпому

Урочиста академія, присвячена патріархові Йосифу Сліпому, відбулася 28 травня 2017 року в Стрию в храмі свв. Володимира і Ольги. Ініціатором її проведення був о. Зеновій Микласевич. Захід пройшов за участю духовенства та мирян Стрийщини.  Ювілейні урочистості очолив єпископ-ординарій Тарас Сеньків. Музичну частину супроводжував легендарний хор «Дударик» зі Львова.

Відкриваючи Академію після відправи молебню до Пресвятої Богородиці, владика Тарас наголосив на значенні постаті кир Йосифа Сліпого як людини, з чийого досвіду можна черпати, на прикладі життя і служіння якої треба вчитися. Зокрема, своє слово про Великого Патріарха, архиєрей нав’язав до власної біографії, пригадавши, що він сформував своє пастирське покликання і був свячений у підпіллі, що його святителем був владика Павло Василик, який у таборах також ще в молодому віці зустрічався з ув’язненим митрополитIMG_4992ом. І через цей невидимий особистісний зв’язок йому передалася глибока віра і навіть впевненість, що переслідувана в СРСР Церква обов’язково стане вільною, що для неї треба служити, не зважаючи на те, що вона офіційно заборонена, проголошена неіснуючою… Бо ця Церква стоїть на тих основах, які не дозволять злим силам її зруйнувати. Саме це і було тою провідною ідеєю, яка, як не парадоксально, свого часу остаточно переконала самого владику у вірі в живого Бога. Приклад незламності нашого великого Ісповідника і особистий досвід служіння у підпіллі засвідчили, що Господь може зробити щось таке, що в людських уявленнях є просто неможливим. Тому ця відданість своїй Церкві – забороненій, гнаній, переслідуваній – і тверде переконання, що вона буде вільною, – було тим, що відіграло вирішальну роль як у його особистому житті, так і в новітній історії нашого народу. На завершення, владика закликав присутніх, щоби вони, об’єднані духом служіння та прикладом наших великих попередників, творили таку живу спільноту вірних тепер – в умовах релігійної свободи і державної незалежності України.

Олег Турій, проректор УКУ, який був гостем-доповідачем, наголосив, що відзначення Ювілейного року патріарха Йосифа відбувається не лише на церковному рівні, за рішенням Синоду єпископів УГКЦ, але й, що дуже важливо, у загальнодержавному масштабі. «Це вшанування свідчить, що ми нарешті маємо ту державу, в якій ще, можливо, є багато недосконалостей, але принаймні вона признається до цієї спадщини, і декларує, що готова на свідченні наших ісповідників, велетнів Церкви, будувати подальше життя. І що саме приклад Йосифа Сліпого може бути сьогодні конкретною вказівкою, як, незважаючи на обставини, можна працювати, як можна поєднувати служіння науці і служіння Церкві – тим двом основам, які підносять гідність людини, які вибудовують ідентичність народу, на яких, до великої міри, і базується оця наша омріяна державність України».

У своїй доповіді проректор також апелював до сюжетів фотовиставки, яка експонувалася у храмі, і  коротко окреслив Стрий 28051703окремі біографічні етапи життя Патріарха. Особливе зацікавлення присутніх викликав епізод про те, як ще малим хлопчаком Йосиф Сліпий застановлявся над нелегким вибором між служінням Церкві і служінням науці, і за порадою митрополита Андрея Шептицького, який супроводжував його у період становлення, зумів поєднати ці дві сфери. Та найбільшим парадоксом життя Патріарха було те, що зовнішні обставини ніколи не дозволяли йому повністю особисто зреалізувати себе в цих покликаннях. Ставши науковцем, він більше працював як керівник, чи то як ректор, чи то як засновник Богословського товариства, чи як розбудовник Богословської Академії, чи навіть у Римі – як засновник Католицького університету. Все це було його служінням радше як адміністратора, як організатора, як людини, яка творила умови для наукової праці іншим особам, а не стільки розвивала  свій власний дослідницький потенціал.

«Подібно і його духовне покликання позначено дуже драматичними обставинами. Його свячення відбулися буквально під завершення Першої світової війни, коли митрополит Андрей Шептицький повернувся з російського полону, а Йосиф Сліпий прибув до зраненої бойовими діями Галичини із своїх закордонних студій. У ситуації, коли українцям не вдалося утвердити свою державність, він присвячує себе Церкві – тій єдиній інституції, яка впродовж багатьох століть була для галичан опорою у розвитку їхнього не лише духовного, але й національного життя. Його єпископські свячення пов’язані з іншим драматичним моментом – це Друга світова війна, прихід радянської влади. І саме велика довіра до незламності характеру кир Йосифа Сліпого, до його вірності своїй Церкві і своєму народові, спонукає митрополита Андрея зробити цей вибір. Тому вся подальша історія його ісповідництва засвідчила, що цей вибір був правильним, що ця людина змогла вистояти у нелегкому двобої з безбожним тоталітарним режимом».

На завершення, проректор і директор ІІЦ Олег Турій, звертаючись до послання Блаженнішого Святослава «Бути собою!»,IMG_4999 спробував показати, що цей заклик мати гідність, даровану Творцем кожній людині і розвивати її в собі, не зважаючи на обставини, означає для всіх нас сьогодні.

Духовним наповненням цієї академії став виступ хору «Дударик», який запропонував чисельним слухачам своєрідну музичну мандрівку крізь століття, виконуючи різні церковні напіви з 12-го, потім з 15-16 століть, і аж до композицій Вахнянина, отця Кошиця і сучасних аранжувань. Отак в історичному розрізі талановиті виконавці передали і цей музичну вимір духовної тяглості українського народу.

Нагадаємо, що ІІЦ провів ряд наукових симпозіумів та академій, присвячений постаті Патріарха Йосифа в різних містах України та закордоном: Києві, Полтаві, Харкові, Запоріжжі, Одесі, Вінниці, Умані, Чернівцях, Ужгороді, а також Загребі (Ховатія) й Лювені (Бельгія). Серія заходів ще запланована до реалізації, зокрема й літня школа для молодих науковців у Римі. Слідкуйте за оновленнями на нашому сайті.

                                                                                                           Лідія Губич