Інститут Історії Церкви (ІІЦ) – недержавний науково-дослідний заклад, що був створений у Львові в 1992 році випускником Гарвардського університету д-ром Борисом Ґудзяком для реалізації наукового проекту «Образ сили духу: жива історія підпілля Української Греко-Католицької Церкви».

В основу діяльності ІІЦ було покладено методику «живої» або «усної» історії – збирання й наукового опрацювання спогадів очевидців про насильницьку ліквідацію УГКЦ атеїстичною радянською владою і релігійне життя її вірних, духовенства та ієрархії в катакомбах.

Інститут став осередком праці з відродження Львівської Богословської Академії (1994), згодом реорганізованої в Український Католицький Університет (2002), структурним підрозділом якого він є дотепер.

Мета:

• вивчення історичної спадщини українських Церков у ширшому контексті вселенського християнства, критичне переосмислення різних аспектів українського релігійного життя в минулому на підставі ретельного опрацювання джерел і використання методологічних підходів сучасної науки. 

Завдання:

• дослідження становища Церкви в умовах тоталітарних режимів ХХ століття;
• з’ясування історичних передумов та особливостей сучасних міжконфесійних та церковно-державних взаємин;
• сприяння відродженню й розвитку в Україні церковної історії як академічної дисципліни;
• плекання прискіпливого інтелектуального інтересу до одного з центральних аспектів людського досвіду – релігії та духовного життя.

Рік заснування: 1992.

Засновник і перший директор: Борис Ґудзяк, PhD (ректор Українського Католицького Університету, з 26 серпня 2012 р. – єпископ УГКЦ, перший єпарх Паризької єпархії святого Володимира Великого для українців греко-католиків Франції, Швейцарії та країн Бенілюксу).

Історія ІІЦ у світлинах